Переглянуло: 122

А травень знову пахне грозами…


А травень знову пахне грозами…
“Люблю дощ – він приносить з собою запах неба” Макото Сінкай.
Травневий дощ. Його запах, запах нової книги, зігріваючої і пробуджуючої вранішньої кави, відчуття після дощу лагідного сонця, прогулянки в легкому одязі, дозволяючому відчути тілом свіжий весняний вітер, й коли ногам незвично легко у літньому взутті…
Дощ сприяє роздумам…
– У вітру колір настрою того, до кого він доторкнувся…
– Як же ми його відчуваємо?
– Ну можливо тобі потрібно просто пригадати… ) «Аромат свіжої груші, краса сходу і заходу, відчуття подиху вітру, хвилі моря, дотики … Миттєвості абсолютного щастя, заради яких ми живемо …» З фільму “Місто Ангелів” …
– Вітер не завжди лагідний. І ми буває просто втомлюємось…
– Так, саме тому небо буває плаче дощем, щоб змити сльози, чи допомогти змити щось з душі, даючи сили прорости чомусь новому…. Саме тому деякі люди насолоджуються дощем, інші просто промокають… «Люблю дощ – він приносить з собою запах неба» (Макото Сінкай)…
– Ну…, дощ буває всякий, як і в житті буває всяке…
– Мабуть саме тому, дощ, буває викликає не завжди зрозумілий смуток…, особливий, який змушує слова ставати теплішими, людей добрішими… Іноді дощ моросить дрібними краплями, а іноді – суцільний ливень… І коли дощ застає нас зненацька, нам трапляються люди, готові поділитись зонтом… Цінуймо їх… Тоді, навіть звичайна чашка з гарячим напоєм здається робить оточуючих «теплішими» – більш доброзичливими, щедрими …
– Як встигати за всим цим у цьому стрімкому світі?
– «Антикрихкість» Нассіма Талеба. У книзі є теорія про гіперкомпенсацію, зокрема — чим більше ми загружені, тим більше встигаємо. Читайте розумні книжки, слухайте мудрих людей, прислухайтеся до свого серця, інтуїції. Дивімось навколо, ДУМАЙМО, більше спілкуймося з реальними людьми, більше позитиву… У майбутньому це стане вигідною перевагою у світі, який стрімко намагаються перетворити на Матрицю…Не дозволяймо собою маніпулювати. Мудрості нам усім!
– Де взяти сили, адже буває так важко?
– «Що б ми не робили і ким би не були – все це грунтується на нашій особистій силі. Якщо її досить, то всього одне сказане нам слово може змінити наше життя. А якщо її мало, то нехай навіть будуть розкриті всі скарби мудрості – це нічого нам не дасть» (Карлос Кастанеда).
Тому, якщо меч став занадто важкий – стань сильнішим!
Тому сильним потрібно стати кожному:
«У кожному з нас закладена сила нашої згоди на здоров’я і хвороби, на багатство і бідність, на свободу і рабство. І саме ми управляємо цією великою силою, і ніхто інший» Річард Бах “Ілюзії”.
Якщо я не стою за себе , то хто встане за мене ? Талмуд ( з передмови до оригінального «Втеча від свободи» Еріх Фромм )
Кожний сам дає відповідь на складні питання які ставить життя, сам обирає пріоритети, сам обирає міру свободи, щастя…, або іллюзій… Спробуйте бути чесними з собою, не обманюйте себе…
Завтрашній день непередбачуваний. Наступна секунда – непередбачувана. Звичайно ми не всесильні, проте очікувати чогось бездіючи – значить обманювати себе. Що в свою чергу, призводять до болісного розуміння тієї різниці, яка неминуче виникає між фантазією і реальним станом справ…
Вір в себе. «Непохитна надія – це сила. Надія, змішана з сумнівом, – це боягузтво. Надія, змішана зі страхом, – це слабкість» Гурджієв. Довіряй поклику крові… Сила духу – стрижень людини, без якої неможлива гармонія тіла і духу…
Про що ви думаєте – те і відчуваєте. Що відчуваєте – те і випромінюють. Що випромінює – те і отримуєте…
Якщо ти не наважишся на це сьогодні – завтра буде таким же, як і вчора…
– Як же допомогти, що ж говорити друзям і близьким, що потрапили в біду?
– Ніколи не казати «я так і знав», « я тобі говорив», «все в житті не випадково»… Адже останнє, чого потребує людина, роздавлена нещастям, це повчань… Найважливіша річ – розуміння, а вже після, допомога (якщо дійсно потрібно)… Для початку, просто скажіть: «Я знаю, що тобі боляче. Я тут, я з тобою”, а краще без слів, зумійте дати це відчути… Головне щиро… Адже, ти можеш прочитати тисячі книг, заробити багато грошей, прославитись як розумна та щедра Людина… Та найважливіше – наскільки тепло тим, хто поруч з тобою…
**************************************************************
Місто плакало, я б навіть сказав, воно ридало у все своє чудове обличчя…
Вона ні, вона сміялася, змішуючи фарби, заважаючи поганій погоді пробратися в її серце…
– Яка сірість за вікном – намагався я зрозуміти, що діється на вулиці.
– Сірість – це не дощове небо, це навіть не мокрий асфальт, це в голові фарб не вистачає…
Деякі люди насолоджуються дощем, інші просто промокають…

NikTernik

NikTernik

×
Завітайте в наш магазин!