«Підвішена» кава. «Віддай, якщо можеш. Візьми, якщо хочеш»… І історія від Джеффа Безоса…
«Підвішена» кава. «Віддай, якщо можеш. Візьми, якщо хочеш»…
Давним-давно, на півдні Італії, в спекотному Неаполі, що примостився на узгір’ї між Везувієм і Тірренським морем, зародився славний кавовий звичай. Вперше про нього написав італійський письменник Тоніно Бенаквіста, роман «Малавіта», 2005 рік: «… відпочиваючи в Неаполі, почув про старовинний звичай, який ще шанували деякі тамтешні власники бістро. Враховуючи ціну еспресо біля стійки (гроші або трохи менше), клієнти нерідко вигрібали дріб’язок з кишень і купували дві кави, випиваючи при цьому тільки одну, а бармен записував собі на дошку одну безкоштовну каву для випадково забрівшого бідняка … »
Приємно, що на столах деяких українських кав’ярень з’явилися таблички з таким текстом:
«Віддай, якщо можеш. Візьми, якщо хочеш. Запитайте у персоналу, чи не залишав хто-небудь що-небудь для вас. Якщо вам дадуть відповідь «так» – значить, хтось поділився з вами тим, чим міг і хотів. Просто так, від чистого серця і під настрій. Це не благодійність, це подарунок. Прийміть його, якщо хочете. А якщо можете – поділіться і ви. Просто купіть, що хочете, і попросіть персонал залишити це для іншого. Будь-кого, хто забажає. Або того, хто не може купити це сам. Або того, кому це просто потрібно – трохи добра і тепла від незнайомої людини».
*********************************************************************
Джефф Безос (засновник і керівник компанії Amazon), якось, коли йому було десять років, разом з бабусею і дідусем вирушили в подорож на машині. Дід сидів за кермом, бабуся на пасажирському місці. Всю дорогу вона безперервно курила. Незадовго до того дня Джефф прочитав, що кожна затяжка забирає дві хвилини життя. Джефф дуже любив рахувати, він швидко прикинув, скільки затяжок його бабуся робить в день, помножив це число на стаж її куріння і, постукавши бабусю по плечу, гордо заявив: «Одна затяжка – мінус дві хвилини життя, а значить, ти скоротила своє на дев’ять років! ». Він чекав оплесків своєму розуму і математичним здібностям, але замість цього бабуся розплакалася. Його дід зупинив машину на узбіччі, і вони з Джеффом вийшли. Дід тихо сказав хлопчикові: «Джефф, одного разу ти зрозумієш, що добрим бути куди важче, ніж розумним». Тридцять п’ять років по тому Джефф виголошував промову перед випускниками Прінстонського університету. Розповівши цю історію, він додав: «Сьогодні я хотів поговорити з вами про те, в чому різниця між даром звище і особистим вибором. Розум – це дар, доброта – це особистий вибір. Дарунки дістаються легко, вони – даність. А вибір може виявитися важким ».
