Чому нам потрібні трагедії, щоб ми навчились цінувати одне одного..?

«Під час війни ми навчилися цінувати свою армію. Під час пандемії навчимося цінувати лікарів і медсестер. Незрозуміло тільки чому нам порібні трагедії, щоб навчитися цінувати одне одного» Sergiy Korsunsky
***************************************
Ми так часто стали забувати, що найцінніші скарби, найбільші діаманти ніщо, у зрівнянні з щасливою усмішкою дитини і поцілунком старенької матері! Їм потрібно так мало – частинка добра, частинка серця, щиро подаровані нами…
«У місті не до людини. Людей немає, є функції: листоноша, продавець, сусід, який заважає. Людиною дорожиш в пустелі» (Антуан де Сент-Екзюпері).
І пустелями стають наші душі…
Нам нав’язують думку, що від нас нічого не залежить, що ми безсилі щось змінити, що й далі маємо залишатися рабами…
Все просто, все залежить від кожного й починається з малого… Гляньмо на цю світлину… Ми не можемо повернути їм молодість, але можемо дати краплину тепла, хоча б щирою повагою…
Тільки почавши з малого, змінившись самі, зможемо змінити щось навколо себе…
****************************************************************************
Сьогодні наша доля спрядена з телефонних проводів і невідкладних справ, з міського смогу, з самотності в натовпі, з яскраво освітлених вікон і пустинних підворіть. Стрімка, різка, небезпечна, уперта, цілеспрямована… Саме тому «Природа потрібна нам ще й для того, щоб показати зворотний шлях додому, шлях з в’язниці нашого власного розуму» (З книги Екхарта Толле – «Про що говорить тиша»).
У філософсько-езотеричних джерелах згадується найдавніша мова Землі під назвою «Сензар». Походження цієї мови є таємницею. Спочатку, та й надалі, сензарска мова була виключно психоенергетичною мовою, в основі якої передача думок і емоцій у формі енергетичних імпульсів, тобто ця мова зрозуміла всім живим формам Всесвіту. За її допомогою можна спілкуватися з рослинами, квітами, тваринами, з річкою та лісом, з полем і горами, з хмарами і зірками, з вітром, дощем і водою…
Мабуть можна припустити, що кожна дитина від народження до чотирьох-п’яти років володіє в тій чи іншій мірі сензарскою мовою…
«Еволюція земного життя в цілому є тривалий процес початкової матеріалізації духу і подальшої дематеріалізації всіх фізичних тіл» Е. П. Блаватська. Люди нинішньої цивілізації (п’ятої раси) в масі своїй не розуміють енергію думки без спеціального її носія – звукового або зорового знака. І похоже…, чим далі, потрібно буде придумувати нову мову, так як чим далі, тим менше ми починаємо розуміти один одного, якщо не почуємо природи, й не знайдемо зворотний шлях додому…