«Еспрессо – це життя. Гірчить, але бадьорить. Перший ковток може здатися несмачним, але, допивши чашку, завжди захочеш ще одну. А на ще одну частіше за все не вистачає часу.
Капучино – це закоханість. Спочатку терпко, потім солодко і легко, а на перевірку – все те ж життя. Але моменти, коли солодко і терпко, – найкращі. До речі, завжди можна просто з’їсти пінку і не пити, але це мало кому приходить в голову. Мабуть, справа все-таки в поєднанні.
Латте – це мрії, еспресо, розбавлений молоком надії, і пінка, пам’ятайте, еге ж? Та сама пінка, яка буває в капучино. Але немає кориці, немає тієї терпкості, яка дозволяє відчути момент.
Ще є мокко – кава з гарячим шоколадом. Мокко – це меланхолія. Густа і тягуча. Але навіть в мокко є молоко. І солодкість, та, яку не знайдеш в еспресо, наприклад. Її і відчуваєш не відразу, і кожного разу не дуже розумієш, чому замовив саме мокко. Тільки потім згадуєш, в той самий момент, коли стає солодко» Макс Фрай, «Кавова книга»
********************************
Людині, яка тримає в руках чашку з гарячим напоєм, оточуючі теж здаються «теплішими» – більш дружелюбними і щедрими.
Чому? Насправді…, всім нам потрібні ті краплі тепла, те найбільше, що ми можемо подарувати один одному. Саме тому, будь який поганий день можна виправити однією хорошою людиною.
На жаль, часто міняючі дерев’яні хрести на золоті, люди взамін золотих сердець отримуються дерев’яні.
Скільки людей – скільки світів, у кожного свій…
Не будь правильним, будь – справжнім. Відчувай життя в кожному подиху. А кожен удар серця – декларація незалежності! Слідуй природному ланцюжку “подумав – сказав – зробив – відповів”. Це показник цілісності та зрілості особистості, запорука надійності і впевненості в людині. Сила всередині нас. Й саме вона змушує нас знаходити вихід із складних життєвих ситуацій, не здатись. Ким стати в складній ситуації, вибір кожного.
При цьому пам’ятаймо, найголовніший час – це час зараз, а «неможливо» – це всього лише гучне слово, за яким ховаються маленькі люди.
