Старовинні українські Колядки.
«Ой як же було ізпрежди віка».
Приспів: Ой, Дажбог. (повторюється після кожного рядка.)
Ой, як же було ізпрежда віка.
Ой, як не було неба і землі
А тільки було синєє море
На тому морі горіли огні
Коло тих огнів сиділи Боги.
Радять радоньку кого в море послать.
Ой, піди Дажбог у море на дно
Та достань Дажбог жовтого піска
Та посіємо по всьому світу.
Щоб уродилось небо і земля
Небо зорями, земля квітами.
- Коли не було з нащада світа.
Приспів Дажбоже! (повторюється після кожного рядка):
- Коли не було з нащада світа.
- Тоді не було неба ні землі,
- А лише було синєє море.
- А серед моря зелений явір.
- На явороньку три голубоньки,
- Три голубоньки радоньку радять.
- Радоньку радять, як Світ сновати:
- «Та спустімося на дно до моря,
- Та дістанемо дрібного піску,
- Дрібний пісочок посіємо ми,
- Та нам станеться чорна землиця,
- Та дістанемо золотий камінь,
- Золотий камінь посіємо ми,
- Та нам станеться ясне небойко.
- Ясне небонько, світле сонечко,
- Світле сонечко, ясен місячик,
- Ясен місячик, ясна зірниця,
- Ясна зірниця, дрібні звіздочки.»
Книгу з старовинними Колядками можна замовити тут: http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=207